„и варто р¤тувати ”“ќ—

”“ќ— тримаЇтьс¤ на твердженн≥ про неконкурентоздатн≥сть незр¤чих.

√овор¤чи про соц≥альний захист ≥нвал≥д≥в, власне ¤к ≥ про багато ≥нших речей, прийн¤то в ¤кост≥ зразку наводити стан справ у зах≥дних розвинених крањнах. «араз майже н≥ в кого не виникаЇ сумн≥ву в тому, що дос¤гти такого р≥вн¤ житт¤ цим крањнам допомогла обрана ними в р≥зн≥ часи л≥беральна модель розвитку економ≥ки ≥ сусп≥льства. Ќав≥ть той самий  итай почав стр≥мко розвиватис¤ коли було запроваджено багато л≥беральних принцип≥в у внутр≥шн≥й пол≥тиц≥ ц≥Їњ держави. Ќатом≥сть ≥стор≥¤ знаЇ безл≥ч приклад≥в економ≥чного й соц≥ального краху колись могутн≥х держав, ¤к≥ цю ≥деолог≥ю не спов≥дували, найкращий приклад тому - –ад¤нський —оюз, але про нього п≥зн≥ше.

≈коном≥чн≥ й соц≥альн≥ модел≥ ус≥х розвинених крањн св≥ту ірунтуютьс¤ на л≥беральних ц≥нност¤х. якщо говор¤ть що в ¤к≥йсь ≥з цих крањн при влад≥ <л≥в≥>, маЇтьс¤ на уваз≥ л≥в≥ л≥берали (саме такими Ї, наприклад, соц≥ал-демократи, Ївропейськ≥ соц≥ал≥сти, тощо).

ј найважлив≥шою ц≥нн≥стю, <св¤щенною коровою>, <альфою й омегою> л≥берал≥зму Ї конкуренц≥¤. —аме вона Ї запорукою усп≥ху, п≥дірунт¤м дл¤ розвитку та стаб≥льност≥. ¬ <чистому л≥берал≥зм≥> державне втручанн¤ Ї злом, але злом меншим н≥ж порушенн¤ умов в≥льноњ та чесноњ конкуренц≥њ, тому припустимим дл¤ њњ, конкуренц≥њ, захисту.

—аме завд¤ки чесн≥й та в≥дкрит≥й конкуренц≥њ забезпечуЇтьс¤ на¤вн≥сть та широкий виб≥р товар≥в ≥ послуг, зростанн¤ њхньоњ ¤кост≥ та зниженн¤ ц≥н на них, задоволенн¤ найр≥зноман≥тн≥ших потреб населенн¤, тощо. ѕол≥тична конкуренц≥¤ даЇ змогу в≥днайти найкращ≥ шл¤хи розвитку держави ≥ сусп≥льства, механ≥зми вир≥шенн¤ проблем та подоланн¤ криз, формуванн¤ та корегуванн¤ найкращих моделей управл≥нн¤ ≥ т.п. ¬ соц≥альн≥й площин≥ п≥дтримка державою громад¤нина виражаЇтьс¤ в спри¤нн≥ п≥двищенню його конкурентоздатност≥, що даЇ можлив≥сть, по-перше, сам≥й людин≥ знайти своЇ м≥сце в сусп≥льств≥ та, зокрема, на ринку прац≥, а по-друге, розвиваЇ й покращуЇ саме сусп≥льство та ринок прац≥.

Ќа "зах≥дн≥ стандарти" дуже любить посилатис¤ ”“ќ—≥вське кер≥вництво, коли скаржитьс¤ на р≥вень державноњ п≥дтримки ≥нвал≥д≥в зору в ”крањн≥ та прагне до покращенн¤ ц≥Їњ п≥дтримки (звичайно, ”“ќ— п≥д пон¤тт¤м <≥нвал≥ди зору ”крањни> маЇ на уваз≥ виключно сам себе).

јле основною тезою кер≥вництва ”крањнського товариства сл≥пих Ї твердженн¤: "ѕрац¤ ≥нвал≥да зору не може бути конкурентоздатною!", а в б≥льш широкому розум≥нн≥ - сам такий ≥нвал≥д не може бути конкурентоздатним в сусп≥льств≥.

”мовно кажучи, ”“ќ— в такому вигл¤д≥, ¤ким в≥н Ї на сьогодн≥, тримаЇтьс¤ на тез≥ про неконкурентоздатн≥сть ≥нвал≥да зору.  ер≥вництво товариства переконало ≥ продовжуЇ переконувати в цьому своњх член≥в, завд¤ки ц≥й тез≥ њм вдаЇтьс¤ продовжувати залучати до своњх лав незр¤чих та слабозорих людей, ц¤ теза нав'¤зуЇтьс¤ сусп≥льству, п≥дтримуючи в ньому старий стереотип про меншоварт≥сть людей з вадами зору. ≤ на мою думку це Ї моральним ≥ соц≥альним злочином людей, ¤к≥ керують нин≥ ”“ќ—ом.

ƒ≥йсно, ус≥ розвинен≥ крањни надають соц≥альний захист ≥нвал≥дам, так, майже в кожн≥й з них Ї загальнонац≥ональн≥ орган≥зац≥њ, ¤к≥ оп≥куютьс¤ незр¤чими, ≥ де¤к≥ з них, так само ¤к у нас ”“ќ—, мають майже монопольний статус в ц≥й сфер≥. јле там п≥д <соц≥альним захистом> розум≥ють в першу чергу п≥двищенн¤ конкурентоздатност≥ таких людей в сусп≥льств≥! ≤ в таку орган≥зац≥ю н≥хто й н≥коли не п≥шов би, ¤кби вона поширювала думку про неконкурентоздатн≥сть незр¤чих, тим б≥льше намагалас¤ нав'¤зати њњ сусп≥льству!

“ам Ї п≥дприЇмства, на ¤ких працюють ≥нвал≥ди, але њхнЇ призначенн¤ д≥аметрально протилежне тому, ¤ке мають сьогодн≥ п≥дприЇмства ”“ќ—у. ѓхн¤ мета: вивести людину з дому та п≥дготувати до працевлаштуванн¤ на в≥дкритому ринку прац≥, тобто, фактично, зробити конкурентоздатною! ≤ лише малий в≥дсоток ≥нвал≥д≥в з найт¤жчими порушенн¤ми працюють на таких п≥дприЇмствах пост≥йно.  р≥м роботи з ≥нвал≥дами, обов'¤зково проводитьс¤ робота ≥ з сусп≥льством, спр¤мована на подоланн¤ соц≥альних стереотип≥в щодо незр¤чих та з метою њхньоњ ≥нтеграц≥њ в соц≥ум.

„лени ж ”“ќ—у фактично зараз Ї ≥деолог≥чними заручниками кер≥вництва орган≥зац≥њ. јктивна пропаганда меншовартост≥ та неконкурентоздатност≥ людей з вадами зору з одного боку створюЇ неспри¤тлив≥ умови дл¤ самореал≥зац≥њ незр¤чих у сусп≥льств≥, а з ≥ншого - формуЇ невпевнен≥сть в соб≥ та своњх силах, страх, почутт¤ непотр≥бност≥ та комплекси неповноц≥нност≥. јктивно нав'¤зуЇтьс¤ думка про те, що ви н≥чого не варт≥, н≥кому не потр≥бн≥, ≥ Їдиним вашим пор¤тунком в цьому житт≥ Ї ”крањнське товариство сл≥пих.

÷¤ позиц≥¤, ¤ка кал≥чить житт¤ ≥ псих≥ку дес¤ткам тис¤ч людей з вадами зору, виг≥дна купц≥ вищих функц≥онер≥в ”“ќ—у, ¤к≥ м≥цно тримають свою потр≥пану, але ще досить гладеньку синицю в своњх руках ≥ не збираЇтьс¤ њњ з них випускати, а тим б≥льше м≥н¤ти на журавл¤, ¤кий њм точно не д≥станетьс¤.

¬≥дмова в≥д мантри про неконкурентоздатн≥сть незр¤чих означала б необх≥дн≥сть глибинноњ реформи ”“ќ—у, ¤ка б вр¤тувала орган≥зац≥ю але позбавила б њњ сьогодн≥шн≥х бос≥в теплих м≥сць та примарноњ карлик≥вськоњ влади. “ому вони продовжують гнути свою л≥н≥ю, поступово знищуючи ”“ќ— та кал≥чачи житт¤ й душ≥ його член≥в, хапаючись за останн≥ можливост≥ особистоњ наживи:

ƒек≥лька сл≥в про державне ф≥нансуванн¤ та держзамовленн¤.

Ўановн≥, раджу вс≥м перед тим ¤к починати розмову про державне ф≥нансуванн¤ громадських орган≥зац≥й ≥нвал≥д≥в, зокрема, в нашому випадку, - ”“ќ—у, згадати таку просту та очевидну р≥ч: держава не маЇ власних кошт≥в! ¬она адм≥н≥струЇ процес використанн¤ грошей, ¤к≥ належать народу й були отриман≥ в≥д громад¤н у вигл¤д≥ податк≥в та ≥нших збор≥в.

ѕодумайте про свого сус≥да, родича чи знайомого, ¤кий не Ї ≥нвал≥дом, працюЇ та отримуЇ зароб≥тну плату й платить з нењ податки. “ак от, ц¤ людина нам, ≥нвал≥дам
а) платить пенс≥ю або соц≥альну допомогу,
б) сплачуЇ за нас варт≥сть товар≥в та послуг, п≥льгами на придбанн¤ та користуванн¤ ¤кими ми користуЇмось,
в) сплачуЇ (фактично) варт≥сть засоб≥в реаб≥л≥тац≥њ та реаб≥л≥тац≥йних послуг (¤кщо детально роз≥братис¤, штрафи за невиконанн¤ нормативу з працевлаштуванн¤ ≥нвал≥д≥в, з ¤ких формуЇтьс¤ бюджет ‘онду соц≥ального захисту ≥нвал≥д≥в, теж, в к≥нцевого рахунку, л¤гають на плеч≥ роб≥тник≥в таких п≥дприЇмств),
г) оплачуЇ д≥¤льн≥сть (переважно <поточну>) громадських орган≥зац≥й ≥нвал≥д≥в, ¤к≥, н≥би, дбають про наш≥ ≥нтереси, захищають права та надають нам необх≥дн≥ соц≥альн≥ послуги.

ѕовторю: держава своњх грошей не маЇ, все що перел≥чено вище оплачуЇтьс¤ з гаманц¤ наших сус≥д≥в, родич≥в, знайомих та незнайомих людей, ¤к≥ працюють та плат¤ть податки та ≥нш≥ збори.

≤ тут ”“ќ— говорить про необх≥дн≥сть держзамовленн¤ на продукц≥ю, що випускають його п≥дприЇмства, та державного ф≥нансуванн¤ з метою <збереженн¤ робочих м≥сць> на таких п≥дприЇмствах.

‘актично, пропонуЇтьс¤ щоб держава за кошти громад¤нина - платника податк≥в купувала товари, ¤к≥ њй або не потр≥бн≥, або вона може купити за менш≥ грош≥, та платила люд¤м, прац¤ ¤ких не приносить прибутку!

"« ¤кого дива ¤ маю ф≥нансувати так≥ витрати?", - лог≥чно запитаЇ громад¤нин-платник податк≥в.

Ќа що отримаЇ звичну в≥дпов≥дь про те що, мовл¤в, прац¤ ≥нвал≥да зору не може бути конкурентною, тому й товари, що такими ≥нвал≥дами виробл¤ютьс¤, не Ї конкурентоздатними ≥ њхн≥й продаж за ринковими ц≥нами не окупаЇ затрати на њхнЇ ж виробництво.

"“о нав≥що ж випускати так≥ товари, нав≥що утримувати за м≥й рахунок так≥ збитков≥ виробництва?", - знову спитаЇ платник податк≥в.

¬ ”“ќ—≥ ж скажуть, що в≥н н≥чого не розум≥Ї: така робота дл¤ ≥нвал≥д≥в зору виконуЇ функц≥њ трудовоњ та соц≥альноњ реаб≥л≥тац≥њ!.

"„екайте!", - в≥дпов≥сть громад¤нин: "ѕрац¤ - це процес ц≥леспр¤мований, ≥ без дос¤гненн¤ мети - отриманн¤ додатковоњ вартост≥, втрачаЇ будь-¤кий сенс! Ќав≥що сид≥ти дн¤ми й займатис¤ тим, що н≥кому не приносить корист≥ та прибутку ≥ нав≥ть навпаки - Ї збитковим?".

¬ ”“ќ—≤ ж скажуть, що така прац¤ несе позитивний соц≥альний ефект: люди не сид¤ть вдома, сп≥лкуютьс¤, соц≥ально взаЇмод≥ють.

"÷≥каво!", в≥дпов≥сть громад¤нин: "¬иходить так, що ¤ плачу цим люд¤м пенс≥ю, в≥дшкодовую варт≥сть отриманих ними п≥льг, варт≥сть засоб≥в реаб≥л≥тац≥њ та реаб≥л≥тац≥йних послуг, п≥дтримую њхн≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ, ≥ тепер ¤ ще маю платити за те щоб вони сп≥лкувалис¤ в ≥гров≥й форм≥ виробничого процесу?".

"ѕерес≥чний громад¤нин" ще не дуже в курс≥ того, що така "соц≥ал≥зац≥¤" Ї досить сумн≥вною, ¤кщо не сказати б≥льше: так, людей вит¤гли з дому, але що њм запропонували взам≥н? ‘актично, це Ї дез≥нтеграц≥¤, ≥золюванн¤ людей в м≥кросоц≥ум, консервац≥¤ в ньому ≥нколи на все житт¤, що веде до втрати самооц≥нки та здатност≥ нормально взаЇмод≥¤ти з ус≥м сусп≥льством за межами утос≥вського середовища!

¬иходить так, що в≥д д≥¤льност≥ п≥дприЇмств ”крањнського товариства сл≥пих немаЇ н≥¤коњ корист≥, окр≥м шкоди. «а вин¤тком, звичайно, пари дес¤тк≥в ос≥б, про ¤ких сказано окремо.

«аклики ж про держзамовленн¤ на продукц≥ю цих п≥дприЇмств та державну п≥дтримку задл¤ <збереженн¤ робочих м≥сць> на них Ї, на мою аргументовану вище думку, аморальними. ¬ принцип≥, в жебрацтв≥ немаЇ н≥чого поганого, але погано коли жебрацтво набуваЇ форм зухвалих ≥ ірунтуЇтьс¤ на брехн≥. ќт таким зухвалим жебрацтвом, що ірунтуЇтьс¤ на брехн≥, ≥ Ї под≥бн≥ заклики.

„ому не в≥дбуваютьс¤ зм≥ни?

“е що стан справ в тепер≥шньому ”“ќ—≥ не задовольн¤Ї н≥кого, кр≥м його кер≥вництва, ¤сно вже давно ≥ вс≥м. јле постаЇ питанн¤: чому люди не прагнуть зм≥н та не вт≥люють њх?

ѕо-перше, люди бо¤тьс¤ зм≥н. ”“ќ— багатьма сприймаЇтьс¤ ¤к <держава в держав≥>, тому його розвиток часто пор≥внюють з розвитком крањни. ¬казують на те що, мовл¤в, за —оюзу нам жилос¤ добре, а в результат≥ зм≥н стало жити погано.

јле ж, ¤кщо роз≥братис¤, <погано> стало не в результат≥ зм≥н, а ¤краз навпаки: через те що ц≥ зм≥ни, м'¤ко кажучи, не було доведено до к≥нц¤! ’очете приклад - в≥зьм≥ть ѕрибалтику, крањни колишнього соцтабору, ¤ким вистачило розуму та мужност≥ провести справжн≥ реформи, а не обмежитись њхньою ≥м≥тац≥Їю.

ѕо-друге, звичайно, головною причиною того що зм≥ни в ”“ќ—≥ не в≥дбуваютьс¤ Ї д≥¤ вказаного вище ≥деолог≥чного впливу та установки про меншоварт≥сть та неконкурентоздатн≥сть незр¤чих. якщо не в≥дмовитись в≥д ц≥Їњ тези реформувати ”“ќ— в сьогодн≥шн≥х реал≥¤х не можливо ≥ нав≥ть б≥льше - не маЇ сенсу! ƒ≥йсно в такому випадку будь-¤ка зм≥на кер≥вництва вигл¤датиме обм≥ном <шила на мило>, ≥ люди це прекрасно розум≥ють.

“ому, ¤кщо хтось хоче зд≥йснити зм≥ни в ”крањнському товариств≥ сл≥пих (¤ вже, вибачте, обмежусь в даному план≥ цим текстом), перш за все почн≥ть переконувати людей в тому що вони чогось варт≥, що вони можуть бути конкурентоздатними та усп≥шними, р≥вноц≥нними й р≥вноправними членами сусп≥льства!

якщо комусь вдастьс¤ вивести утос≥вц≥в з депрес≥њ - це означатиме пор¤тунок ”“ќ—у в≥д неминучого краху, до ¤кого його веде тепер≥шнЇ кер≥вництво, над≥ю на реформи та подальший усп≥шний розвиток орган≥зац≥њ!.

—ам ¤, в принцип≥, нав≥ть не можу сказати чого буде б≥льше - позитиву чи негативу в≥д загибел≥ ”“ќ—у, нав≥ть схил¤юс¤ до думки що позитиву. јле реформувати те що Ї, напевне, розумн≥ше н≥ж будувати нове з нул¤.

“ому в≥д щирого серц¤ бажаю ”“ќ—у або загинути, або зм≥нитис¤:) «агинути йому допоможе сьогодн≥шнЇ кер≥вництво, а от хто допоможе зм≥нитис¤ - питанн¤ в≥дкрите.

ћихайло ≤зюмський.

ƒжерело: Ѕлог ћихайла ≤зюмського на сайт≥ –есурсного центру "√урт".

Используются технологии uCoz