НОВІ ФОРМИ ВИРОБНИЦТВА В УТОС

Нещодавно відбувся черговий Пленум ЦП УТОС, який досить глибоко висвітив виробничу діяльність Системи, її здобутки, нинішній стан та перспективи. Безперечно, система працює, є здобутки. Все-таки прибуток становить 9 млн.грн. Є добре працючі підприємства, а це зайнятість інвалідів, підтримка їх сімейного добробуту. Але ж є і УВП, що частково не працюють, адже є зарплати в інвалідів менше 100 грн. І ось про ці УВП, їх складові частини піде мова.

На багатьох виробництвах поступово, частково або майже повністю простоюють площі виробничого й невиробничого призначення. Якщо ж при цьому підприємство ледь-ледь жевриє, то у нього немае коштів не тільки на відновлення виробництва, але й на підтримання в належному стані усіх преміщень різного призначення. При непрацюючій частині виробництва, на жаль, поступово виходять з ладу не тільки приміщення, але й обладнання, транспортні засоби та ін. Щоб усе це утримувати потрібні кошти, але їх завжди не вистачає. І тоди керівництво або ж знаходить орендаря, або просто закривае цех чи дільницю. Але процеси руйнування приміщень (протікання покрівлі, псування сантехніки, затоплення підвальних преміщень) відбуваються, та й не тільки преміщень,але й обладнання, транспортних засобів. Як зберегти усе це?

Адже всі ці матеріальні засоби напрацьовувались інвалідами багатьох поколінь. Та й чи можливо все так зберігати? Зрозуміло, коли підприемство звузило виробництво та вивільняються площі, то керівництво повинно прийняти якесь рішення. І воно його приймае – це майже завжди орендарі. Деколи ж приміщення просто простоюють. На жаль, орендарі нещадно експлоатують приміщення, обладнання, транспортні засоби, адже вони все це беруть тимчасово , заробляючи капітал.

Тому, роздумуючи над цією проблемою, що постала вже на багатьох підприємствах, добре було б проводити таку роботу: знаходити серед инвалідів по зору або навіть навчати ділових, енергійних, підприемливих людей, які могли б самі заснувати свою справу на базі УВП, на його площах, можливо, з використанням обладнання, транспортних засобів.

Адже це – зайнятість інвалідів, тобто те, заради чого і створювалось УВП. Сьогодні й особливо завтра великі виробництва, де зайнято багато сотень інвалідів, навряд чи виживуть, адже такому виробництву з величезною кількістью обладнання, настроєного на одну технологію, дуже важко перебудуватись, потрібні великі затрати, а ринок любить весь час зміни продукції, зміни технологій, тобто постійного оновлення.

Як відомо з іноземного досвіду у них працюе дуже багато фірм, зовсім невеличких, що мають значні переваги:- це дуже великий вкладений капітал, вони не потребують значних площ, багато обладнання, у них дуже раціональний апарат управління, кожен управлінець виконуе декілька функціональних обов’язків. Їм значно легше перебудуватись, перейти на інший режим роботи, пристосуватись до режиму подачі електроенергії, транспортних потоків та ін. Особливо важливо, враховуючи їх величину, їх невеликий випуск продукції,- це те, що вони можуть розмістити збут свого товару на невеличких ринках, або ж кооперуючись з кимось, виконувати йомуроботу, зменшуючи або збільшуючи її при потребі, та перейти на іншу, затративши невеликі кошти. Малі форми господарюванняч, що діють у всьому світі, можуть мати ще й морально-психологічну перевагу в тому, що їх невелику чисельність легше утримувати деякий час на дотації, матеріальній допомозі, та й врешті-решт, якщо зупинитись або збанкрутує невелике підприємство, то це один або декілька десятків людей, а не сотні інвалідів, що залишаються безробітними, коли зупиняються УВП.

Тому, думаю, можна було б піти шляхом організації на площах УВП у випадку їх часткової зупинки створення двох або декількох підприємств УТОС з невеликою чисельністю працівників. Це могло б бути, скажімо, 10 чоловік. Але не зрозуміло з матеріалів Пленуму, чому запропоновано мінімальну чисельність 25 чоловік, адже на таку кількість зразу знайти роботу майже неможливо. Цим підприємствам потрібно надати майно в оперативне управління, згідно ст.95 Статуту УТОС. Думаю, що діюча адміністрація на УВО, УВП навряд чи захоче створення на їх базі юридичної особи. Тому цю проблему повинна вирішувати Президія ЦП УТОС при аргументованому зверненні до неї. Добре було б прийняти рішення про те, що при здачі в оренду площ, обладнання правом першості повинні користуватися інваліди по зору або юридичні особи, де працює більшість інвалідів по зору.

Зараз на різних підприємствах шукають будь-яку роботу, щоб забезпечити зайнятість інвалідів – і це вірний шлях, адже зусилля всього Товариства повинні бути напрвленні на поліпшення добробуту , в тому числі і через трудову реабілітацію конкретно кожного інваліда. Добре було б весь час через пресу УТОС ділитися досвідом щодо нової роботи: її знаходження, способи виробництва, організацію збуту. Ми зараз бачимо, що на ринках, вокзалах, в електропоїздах дуже багато продається різного товару. Дещо можна було б робити, організувавши невеличкі колективи інвалідів. В цей час дуже багато відкривається різноманітних закусочних, можна було б по домовленості дещо готувати для них, наприклад, пиріжки, котлети, салати, бутерброди, компоти, напої та ін. Адже у системі УТОС, і це видно з матеріалів Пленуму, вже випікають хлібобулочні вироби, б’ють олію. Все це під силу маленьким колективам, що можть виконувати різну роботу: наприклад, це могла б бути група музикантів, що при достатній рекламі мала б попит на весіллях, у дискотеках, кафе, ресторанах та інших заходах. Могли б виконувати роботу побутової техніки, комп’ютерів та музичної апаратури. В сільській місцевості це могло б бути в’язання віників, мітел; декілька юристів моглиб створити юридичну консультацію; масажисти – виконувати масаж. Але зрозуміло одне – в різних місцях країни може виникнути попит на найрізноманітнішу роботу.

В економіці держави відбуваються процеси перетворення, виникають різні форми виробництва – все це працює на збільшення послуг для клієнта, яким являється весь наш народ. І сьогодні вже потрібно думати нам над цими питаннями, пропонувати й вирішувати їх.