уди йдемо, ”крањно

—ьогодн≥ наша держава ”крањна переживаЇ конституц≥йну кризу. ÷е той пер≥од, коли в крањн≥ Ї дек≥лька центр≥в державних пол≥тичних вплив≥в, коли кожен з цих центр≥в провокуЇ своњ ≥дењ, ¤к≥ на його погл¤д однозначно правильн≥, корисн≥, необх≥дн≥. ѕотр≥бно зауважити, що це досить небезпечне становище Ц починаЇ розбалансовуватись механ≥зм державна влада.  ожен з цих владних ќл≥мп≥в поступово починаЇ набирати своњх прихильник≥в, ¤к≥ п≥дкор¤ютьс¤ лише йому, ≥ ¤к≥ св¤то в≥р¤ть, що саме њх владний ќл≥мп Ї правовим. ÷е може призвести до того, що д≥ючий державний апарат наст≥льки розд≥литьс¤ за своЇю прихильн≥стю, що не зможе працювати ¤к Їдиний державний механ≥зм.

ƒосить тривожна ситуац≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ ще й тому, що сьогодн≥ пол≥тичн≥ симпат≥њ б≥льшост≥ сусп≥льства про¤вл¤ютьс¤ до пол≥тичних вожд≥в, пол≥тичних бренд≥в, а не до практичних пол≥тичних д≥¤нь, тобто не до пол≥тичних програм, виконаноњ роботи, конкретних пол≥тичних спр¤мувань. «араз частина сусп≥льства, ¤ка Ї прихильною до т≥Їњ чи ≥ншоњ пол≥тичноњ сили, голосуЇ ≥ буде голосувати за нењ незалежно в≥д того, ¤к≥ здобутки на м≥сцевому чи загальнодержавному р≥вн≥ маЇ ц¤ пол≥тична сила. Ќа багатьох прикладах ми спостер≥гаЇмо ситуац≥ю, коли в населеному пункт≥, рег≥он≥ при влад≥ Ї певна пол≥тична сила, п≥дтримана там б≥льш≥стю. ≤ нав≥ть коли м≥сцева влада не впоралась з ситуац≥Їю, ≥ сталос¤ лихо, потерп≥ло багато людей, симпат≥њ до своЇњ пол≥тичноњ сили, ¤к правило, не зм≥нюютьс¤. ƒл¤ держави це погано, погано тому, що в цьому про¤вл¤Їтьс¤ де¤кий фанатизм при п≥дтримц≥ саме своЇњ пол≥тичноњ сили. ћи в≥римо њй наст≥льки, що не анал≥зуЇмо результати њњ д≥¤нь практичноњ роботи, або ж сам≥ соб≥ намагаЇмось по¤снити, чому вони так спрацювали. ¬ розвинутих демократ≥¤х б≥льш≥сть населенн¤ спок≥йно п≥дтримуЇ ту пол≥тичну силу, ¤ка на д≥л≥ показуЇ певн≥ результати. “аким чином влада працюЇ досить ≥нтенсиво та добросов≥сно, виконуЇ об≥ц¤нки ≥ зм≥нити њњ на ≥ншу проблематично. “ому ми спостер≥гаЇмо, що на «аход≥ пол≥тична сила, ¤ка прийшла до влади, приходить не на один виборчий терм≥н, ≥ це додаЇ стаб≥льност≥ в розвитку держави.

 онституц≥¤ Ц ќсновний «акон держави, вона, ¤к правило, дуже важко приймаЇтьс¤. ÷е головний сусп≥льний догов≥р, по ¤кому будуютьс¤ вс≥ наступн≥ взаЇмов≥дносини в сусп≥льств≥, розвиваютьс¤ взаЇмозвТ¤зки. ўоб мати стаб≥льн≥сть, ми вс≥ повинн≥ на р≥вн≥ п≥дсв≥домост≥ засвоњти, що д≥ючий ќсновний «акон потр≥бно виконувати, ¤ким би в≥н не був. Ћюдей до цього потр≥бно привчати з молодих рок≥в. ѕеред  онституц≥Їю повинн≥ бути вс≥ р≥вн≥, ≥ ¤кщо хтось њњ порушуЇ, то краще не п≥дтримувати його, не визнавати д≥њ самого порушника хтоб в≥н не був.

“рохи б≥льше 10 рок≥в, ¤к наша незалежна держава отримала  онституц≥ю, а ми вже 08.12.2004р. досить суттЇво њњ реформували. јле й з цього часу пройшло всього лише 2 роки, а ми вже знову опинилис¤ перед конституц≥йним роздор≥жж¤м, п≥дн≥маЇмо питанн¤ про зм≥ну  онституц≥њ, виносимо дек≥лька њњ вар≥ант≥в, ¤к на самому початку цього процесу. ўо ж ми робимо? Ќав≥що ж ми см≥шимо весь св≥т? ’≥ба не розум≥Їмо, що потр≥бно привчати себе до житт¤ за  онституц≥Їю, привчати своњх п≥длеглих, все сусп≥льство, а не творити  онституц≥ю п≥д себе. ÷е ж дорога в н≥куди, це пост≥йн≥ державобуд≥внич≥ коливанн¤, ¤к≥, зв≥сно, не цементують сусп≥льство.

≤ коли в держав≥ виникаЇ ситуац≥¤, ¤ка п≥дводить до  онституц≥йних зм≥н, коли одна г≥лка влади за будь-¤ку ц≥ну хоче зм≥нити ќсновний «акон, щоб посилитись, а ≥нша г≥лка влади бачить, що  онституц≥ю порушують ≥ вс≥л¤ко протистоњть цьому, то внутр≥шньодержавн≥ взаЇмов≥дносини загострюютьс¤. ќск≥льки ще немаЇ дес¤тир≥чч¤ми напрацьованого досв≥ду ви¤сненн¤ стосунк≥в в рамках ≥снуючого права, то де¤к≥ пол≥тичн≥ сили беруть на озброЇнн¤ дев≥з, ¤кий можна сформулювати так: Ујбо ми переможемо, або не переможе н≥хтоФ. ¬они готов≥ д≥йти в своњй боротьб≥ до крайност≥, коли вже все починаЇ рушитись ≥ розвалюватись. ≤ цей пол≥тичний фанатизм просто страшний дл¤ сусп≥льства. ≤ все це зараз можливо лише тому, що в держав≥ слабка судова г≥лка влади. Ќеправом≥рно д≥ючий державний чиновник незалежно в≥д рангу п≥дсв≥домо розум≥Ї, що не отримаЇ по руках, не с¤де за грати нав≥ть тод≥, коли вже не буде займати нин≥шню посаду. ќсь чому зараз можливо таке трощенн¤ усталених норм Ц домагатись свого, не заважаючи н≥ на що. «Т¤вивс¤ нав≥ть повс¤кденний терм≥н Упол≥тична доц≥льн≥стьФ. ≤ ось завд¤ки саме пол≥тичн≥й доц≥льност≥ ми дозвол¤Їмо соб≥ порушувати  онституц≥ю, закони, пол≥тичн≥ домовленост≥.

—ьогодн≥ нам в ”крањн≥ не потр≥бно приймати нову  онституц≥ю. ѕотр≥бно по¤снити широкому загалу ≥ досконало по¤снити, чому нас не влаштовують д≥юч≥ норми ќсновного «акону. ѕо¤сненн¤ повинн≥ бути аргументован≥, досконал≥ ≥ одночасно прост≥, щоб њх зрозум≥ло все сусп≥льство. ≤ лише пот≥м, коли ц¤ думка- необх≥дност≥ внесенн¤ зм≥н до  онституц≥њ заволод≥Ї б≥льш≥стю населенн¤, можна приступати до подальшого вдосконаленн¤ вже д≥ючих норм ќсновного «акону. —аме вдосконаленн¤ д≥ючих норм, а не прийн¤тт¤ нового ќсновного «акону. ћи розум≥Їмо, що велика, потужна пол≥тична сила на чол≥ з харизматичним л≥дером сьогодн≥ може провести через сусп≥льство необх≥дн≥сть прийн¤тт¤ новоњ  онституц≥њ, але нова наступна команда з≥ своњм л≥дером намагатиметьс¤ знову переписати цей «акон т≥льки вже п≥д себе.

Ќа жаль, ми вже спостер≥гаЇмо, що пол≥тична боротьба в ”крањн≥ дос¤гла тоњ меж≥, що порозум≥тись основн≥ пол≥тичн≥ сили не зможуть. ƒуже вже далеко вони зайшли в своњх взаЇмних звинуваченн¤х, у впевненост≥ в своњй правот≥ та маючи за собою сол≥дну п≥дтримку великоњ к≥лькост≥ виборц≥в. ¬се це означаЇ, що ми поступово вт¤гуЇмось в черговий пол≥тичний перед≥л: спочатку це вибори, пот≥м формуванн¤ коал≥ц≥њ, ще п≥зн≥ше написанн¤ п≥д себе новоњ  онституц≥њ. √≥рко все це спостер≥гати, адже розум≥Їш, що це подальший духовний, моральний, пол≥тичний розкол украњнського народу. ¬с¤ наша багатов≥кова ≥стор≥¤ траг≥чно точилас¤ навколо поЇднанн¤ та розпаду на окрем≥ шматки частин украњнського сусп≥льства з особливими спод≥ванн¤ми, маючи на уваз≥ своњ особист≥ спод≥ванн¤ сх≥дн¤к≥в та населенн¤ заходу. «нову вийдуть в перший р¤д проблеми мови, вступу до Ќј“ќ, под≥лу крањни на автономн≥ рег≥они. ÷≥ проблеми посил¤ть протисто¤нн¤, розбуд¤ть приспан≥ часом пристраст≥. ѕотр≥бно розум≥ти, що в ц≥ процеси вт¤гуютьс¤ дуже широк≥ маси в≥д перес≥чних громад¤н ≥ до чиновник≥в з високих каб≥нет≥в, в≥двол≥каючи њх в≥д р≥вном≥рного, стаб≥льного життЇвого ритму,сталоњ продуктивноњ прац≥, морального спокою.

«а нин≥ д≥ючою  онстиц≥Їю сильно зм≥нен≥ повноваженн¤ ѕарламенту, ѕрезидента та ”р¤ду. ≤ ось саме в цих повноваженн¤х, в њх сут≥ ≥ к≥лькост≥ ≥ криЇтьс¤ ¤блуко роздору. «араз зм≥щений центр повноважень в≥д ѕрезидента до ѕарламенту та ”р¤ду, але й ѕрезидент в держав≥ ще досить сильна й вагома ≥нституц≥¤. ¬ нього лишились досить велик≥ владн≥ повноваженн¤. ћи так ≥ не змогли визначити ≥ виписати, хто повн≥стю бере на себе ¤к владн≥ повноваженн¤, так ≥ пол≥тичну в≥дпов≥дальн≥сть. —постер≥гаЇтьс¤ в ¤к≥йсь м≥р≥ в держав≥ двовладд¤. ¬ нас досить сильний ”р¤д, ≥ не мал≥ владн≥ повноваженн¤ маЇ ѕрезидент. ќбираютьс¤ вони в р≥зн≥ строки за р≥зними схемами. ≤ ось коли ѕрезидент держави представл¤Ї одну пол≥тичну силу, а ур¤дова б≥льш≥сть Ц ≥ншу, протилежну по погл¤дах, то обовТ¤зково виникатимуть нерозум≥нн¤, суперечки, конфл≥кти. “ут не потр≥бно зважувати на те, хто саме представл¤Ї ту чи ≥ншу пол≥тичну силу, чи ёщенко, чи янукович. Ќезалежно в≥д пр≥звища ц¤ проблема закладена в державний механ≥зм. «аконодавець, виписуючи норми  онституц≥њ, чомусь не передбачив можлив≥сть ц≥Їњ ситуац≥њ.

ѕотр≥бно зрозум≥ти, що дв≥ сильн≥ владн≥ ≥нституц≥њ, представл¤юч≥ р≥зн≥ пол≥тичн≥ сили, будуть завжди сперечатись, конфл≥ктувати. ≤ в цьому випадку Ї лише два вар≥анти: вони об≥дв≥ повинн≥ представл¤ти одну й ту ж пол≥тичну силу або ж владн≥ повноваженн¤ одн≥Їњ з них повинн≥ бути значно б≥льш≥, вагом≥ш≥, так ¤к це було за президентства Ћ. учми. “од≥, наприк≥нц≥ його каденц≥њ, перед правл¤чою верх≥вкою постало надзвичайно важливе питанн¤ що до владних повноважень наступного ѕрезидента. ќск≥льки з≥ свого клану обрати ѕрезидента не св≥тило, то почались пошуки новоњ модел≥ управл≥нн¤ державою. «м≥ни мали бути такими, щоб суттЇво зменьшити владу нового небажаного ѕрезидента, розпорошивши њњ м≥ж ѕарламентом та ”р¤дом. ƒо президентськоњ посади тод≥ з великою народною п≥дтримкою вперто просувавс¤ ¬.ёщенко, ≥ щоб не дати саме в його руки величезних владних повноважень, основними пол≥тичними гравц¤ми п≥д натиском пол≥тичноњ верх≥вки було прийн¤то сп≥льне р≥шенн¤ про обмеженн¤ влади ѕрезидента й переходу до парламентсько-президентськоњ форми управл≥нн¤ державою.

ќтже оск≥льки ми вже в грудн≥ 2004р. обрали парламентський шл¤х розвитку, ¤кий вигл¤даЇ значно демократичн≥шим н≥ж президентський, то потр≥бно просуватись саме по цьому шл¤ху. « цього випливаЇ те, що ”р¤д держави повинен бути повноц≥нно збалансований, мати вс≥ складов≥ дл¤ всестороннього державного функц≥онуванн¤, ¤к всередин≥ крањни так ≥ в зовн≥шн≥х в≥дносинах. ќсобливе м≥сце займаЇ вертикаль виконавчоњ влади. ¬она повинна п≥дпор¤дковуватись ”р¤ду, бути д≥Ївою. ÷е той кор≥нний стовбур, ¤кий забезпечуЇ прийн¤тт¤ р≥шень та швидке й обовТ¤зкове виконанн¤ цих р≥шень зверху ≥ донизу. ўо ж до ѕрезидента, то його повноваженн¤ повинн≥ пол¤гати в тому, що в≥н ¤вл¤Їтьс¤ представником держави, маЇ лише контролююч≥ функц≥њ та регулюЇ в≥дносини м≥ж ѕарламентом та ”р¤дом. “обто владн≥ повноваженн¤ ”р¤ду, ¤кий бере на себе завданн¤ по розвитку крањни, виконуЇ ≥ в≥дпов≥даЇ за нього, в ц≥й схем≥ мають бути значно вагом≥ш≥ дл¤ держави ≥ сусп≥льства, н≥ж повноваженн¤ ѕрезидента. ѕри цьому, розробл¤ючи цей механ≥зм, ми не повинн≥ думати про конкретн≥ пр≥звища, що зараз займають або можуть зайн¤ти т≥ чи ≥нш≥ посади. “ут надзвичайно важливо, щоб ефективно д≥¤в державний механ≥зм. ¬ частин≥ пол≥тикуму нин≥ ≥снують думки про те, що сьогодн≥ нам потр≥бна сильна президентська влада, ¤ка швидко й енерг≥йно забезпечила б виконанн¤ тих чи ≥нших р≥шень. јле цей механ≥зм прийн¤тт¤ р≥шень одн≥Їю особою при сильн≥й вертикал≥ влади можна частково впровадити, надавши велик≥ повноваженн¤ ѕремТЇр-ћ≥н≥стру. ¬иписуючи владн≥ повноваженн¤ ”р¤ду, потр≥бно провести широкий д≥алог серед сусп≥льства, пол≥тичних к≥л, науковц≥в щодо того, ¤ку частину р≥шень ”р¤д повинен приймати колег≥ально, ≥ ¤к≥ повноваженн¤ матиме особисто ѕремТЇр. “ут Ї м≥сце дл¤ маневру: чи нам потр≥бний сильний ѕремТЇр-ћ≥н≥стр, чи р≥шенн¤ колег≥ально повинен приймати весь  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в.

ѕрезидентська ж модель, ¤ка в нас вже була, притаманна, ¤к правило, меньш демократичним крањнам. ƒержави в своЇму розвитку поступово переход¤ть в≥д монарх≥чних диктаторських режим≥в (цар≥в, корол≥в, ≥мператор≥в, султан≥в) до б≥льш демократичних, конституц≥йних моделей управл≥нн¤ (президентських, президентсько-парламентських, парламентсько-президентських та суто парламентських). “ому, коли ми вже пройшли етап сильноњ президентськоњ влади, знову повертатись назад до влади над державою одн≥Їњ особи Ц не варто. ÷¤ авторитарна влада буваЇ досить небезпечною. јдже коли р≥шенн¤ державного значенн¤ залежать в≥д вол≥ одн≥Їњ особи Ц це небезпечно. „и завжди ц¤ особа адекватна, в≥дпов≥дальна за своњ д≥њ, чи не впливають на њњ р≥шенн¤ особист≥ в≥дносини, коло друз≥в, стан здоровТ¤, в≥к, особист≥ вподобанн¤, чи завжди п≥клуЇтьс¤ про благо свого народу? —к≥льки Ї випадк≥в у св≥т≥, коли авторитарна президентська влада поступово обростаЇ величезною к≥льк≥стю родич≥в, друз≥в, приб≥чник≥в, тобто людей одного клану. ѕовертатись знову до такоњ модел≥, знаход¤чись в центр≥ ™вропи, буде величезною помилкою, ¤ку виправл¤тимуть наш≥ нащадки. ћи вже й так досить в≥ддалились в≥д ™вропи в демократичному розвитку, особливо за останн≥й р≥к.

“ому потр≥бно просуватись вперед по обраному шл¤ху, ¤кий торують б≥льш розвинен≥ демокрачн≥ крањни. ѕотр≥бно будувати потужну, стаб≥льну, б≥льш демократичну парламентсько-президентську державу, де б владарював «акон, а не пол≥тична доц≥льн≥сть, ≥ де б за порушенн¤ «акону, особливо ќсновного «акону, твердо й безжал≥сно карали. ѕотр≥бно б≥льш ч≥тко виписати в текст≥  онституц≥њ безпереривн≥сть функц≥онуванн¤ державноњ влади, закласти механ≥зм пост≥йного функц≥онуванн¤ ѕарламента, ѕрезидента, ”р¤ду, ≥нших державних ≥нституц≥й.

ћи напередодн≥ нових вибор≥в. јле чи вир≥шать вони проблему, закладену в державному механ≥зм≥? ќтже, ¤кщо до влади прийде помаранчева б≥льш≥сть, ≥ ѕрезидент, б≥льш≥сть ѕарламенту та  абм≥н стануть одн≥Їю командою, то справи вир≥шуватимутьс¤ швидко й ефективно. јле нав≥ть при ц≥й ситуац≥њ вже закладений прецедент виходу з ѕарламенту б≥льше 150 депутат≥в, ≥ неможлив≥сть його подальшоњ роботи. ÷е вже нова криза. ј ось коли до влади знову прийде нин≥шн¤ коал≥ц≥¤, то закладена проблема в державному механ≥зм≥ знову почне нагадувати про себе. ќтже нам вкрай необх≥дно Ув≥дремонтуватиУ державний механ≥зм управл≥нн¤ крањною.

Ќин≥ пол≥тична пал≥тра ”крањни дуже р≥знобарвна Ц майже 140 пол≥тичних парт≥й. —аме по соб≥ це можливо ≥ непогано, але набагато краще було б, ¤кби ми мали хоча б один дес¤ток досить потужних парт≥й, ¤к≥ б нар≥вних конкурували м≥ж собою. —ьгодн≥ невелик≥ Удиванн≥Ф парт≥њ ≥з-за вождизму своњх л≥дер≥в не бажають обТЇднуватись в блоки або ж створювати велик≥ потужн≥ парт≥њ. –озвиток держави страждаЇ ще й тому, що велик≥ пол≥тичн≥ сили, ¤к≥ приход¤ть до влади, не можуть провести так необх≥дн≥ крањн≥ глибок≥ реформи лише тому, що бо¤тьс¤ втратити велику частину своњх прихильник≥в ≥ в подальшому пол≥тичному процес≥ залишитись на узб≥чч≥. ѕотр≥бно розвивати широку прихильн≥сть народних мас до великих пол≥тичних гравц≥в, а не клонувати все нов≥ й нов≥ пол≥тичн≥ м≥кропарт≥њ, ¤к≥ не несуть н≥чого нового, а лише повторюють в своњх пррограмах напрацьоване ≥ншими.