Достойно відзначати добру працю

Розмірковуючи про пройдений шлях Товариством, задумуєшся, скільки зроблено всього, якими зусиллями, яких людей. Згадуючи історію нашого народу, ми бачимо, якими важкими були всі попередні десятиліття: тридцяті роки – роки становлення УТОСу, буремні сорокові, важкі десятиліття післявоєнного життя. І тільки наприкінці двадцятого століття більш-менш життя налагодилось. Але все те, чого досяг УТОС – це важка праця багатьох тисяч людей. Людей самих різних – кожен з своїм характером, з індивідуальними професійними можливостями та життєвим досвідом. Можливо, саме тому в певні десятиліття наше Товариство то набирало, то уповільнювало темпи розвитку. Але навіть в один і той же час в наших організаціях, підприємствах ми спостерігаємо різноманітні здобутки у виробництві, побуті, культурно-масовій роботі. Все це вказує на те, що там працюють різні за своїми можливостями, організаторськими здібностями, талантом, добросовісністю, невгамовністю керівники. Саме вони досягають найбільших результатів, показуючи приклад, ведучи за собою, і таких є немало.

Як же наше Товариство відноситься до таких дієвих, багатогранних, та навіть творчих керівників? Інколи до якоїсь річниці, чи до власного ювілею такий працівник отримує грамоту. Інколи – премію. Найбільше, що може отримати дієвий працівник – це звання Заслуженого члена УТОС. Але й воно дається за більш як п*ятедисятирічний стаж в Товаристві, та ще і, що, в принципі, й правильно, за дуже добру роботу. Але ж чи багато в нас людей, які працюють в УТОСі більше як 50 років? А як бути з тими, хто прийшов в УТОС в тридцять, чи навіть в сорок років, але працює добросовістно, вміло, з новаторським підходом та ще й показує досить високі результати? Таких нам теж потрібно помічати, і відзначати. І не інколи, а за показники їх роботи з періодичністю підведення тих показників. Згадаймо Радянський Союз, постійні соціалістичні змагання. Помічали і нагороджували тоді тих, хто перемагав і було це і до першого травня, і до сьомого листопада, та й за підсумками року. І система ця постійного змагання та звітування за цей процес працювала таки добре, не давала розслаблятись, спочивати на лаврах.

Отже, я думаю, щоб привести все Товариство в рух, закликати до більш інтенсивної праці потрібно кожній організації, підприємству ставити чіткі показники роботи і періодично проводити грунтовні звіти по цих показниках. Результати роботи, як добрі так і погані, широко висвітлювати через нашу пресу, постанови керівних органів УТОС, застосовуючи, як кажуть росіяни “кнут і пряник”. Кращих працівників за показані результати преміювати, нагороджувати грамотами, званнями. Думаю, що добре було б, щоб звання “Заслужений член УТОС” могло б присвоюватись за тривалі високі результати праці, новаторський підхід, за високі здобутки у виробництві, побуті, культурно-масовій сфері та при стажі роботи в УТОС не менше ніж 25 років, а ось “Почесний член УТОС” за ті ж показники, але вже при стажі роботи в УТОСі не менше, ніж 50 років. Та й представлення керівництвом УТОС на нагородження орденами і медалями наших працівників потрібно частіше подавати, адже вони того заслуговують.